Фото: Guwashi999

Працьовитість і бережливість – гарні риси, проте іноді від них – самі неприємності.

Запозичивши у китайців ієрогліфи, японці швидко зрозуміли, що для їх мови такий запис не підходить. Що зробила б трохи лінивіша нація? Мабуть, створила б з ієрогліфів абетку, та й користувалася – горя не знала. А як вчинили японці?

Вони створили дві абетки (про всяк випадок, а то одну, бува, 台風 віднесе або 津波 змиє), залишили ієрогліфи (справді, нащо добру пропадати?), і, що найцікавіше, взяли собі і їх китайські читання (тут моя думка безпомічно буксує перед запитанням “НАВІЩО?!”).

В результаті маємо: дві абетки по 46 складів (і це ще добре, що читаються вони однаково!) та канджі (себто японські ієрогліфи). Про кожен канджі треба знати наступне: його вигляд (написання), значення та два читання: японське (так зване КУН) та китайське (ОН).

Щодо написання і значення, думаю, питань не має бути. А от що робити з двома читаннями?

У першому наближенні правило звучить так: окремий канджі – читається по КУНу, в сполученні з іншим – по ОНу.

残念ながら、 тут починається така мішанина, через яку японська мова вважається складнішою за китайську, хоча у останній на порядок(!) більше ієрогліфів.

А саме:

• Окремі канджі можуть читатися по ОНу. 本 у значенні “книга” читається як ХОН.
• Деякі сполучення читаються по КУНам. Наприклад, 花見.
• ОН може сполучатися з КУНом, причому на “стику” іноді відбуваються фонетичні зміни. 仕事.
• Деякі канджі мають лише ОН або КУН.
• ОН і КУН можуть відноситися до різних значень канджі. 本 “ХОН” – книга, “мото” – основа.
• Значна частина канджі має кілька КУНів; досить багато канджі мають по два ОНа, іноді з різним значенням.
• Від перестановки складоваих значення міняється. 社会 і 会社.
• Одне й те ж сполучення ієрогліфів може читатися кількома способами, іноді з різницею у значенні. 今日 і 今日, 人気 та 人気хітоке.
• Читання деяких складених слів не мають відношення ні до їх ОНів, ні до КУНів (докладніше – у окремому дописі).
• Крім ОНу та КУНу канджі мають ще так звані НАНОРІ-читання, тобто читання в іменах. Їх особливістю є те, що для одного знаку їх може бути від 0 до 10+, і більшість із них, звісно, не співпадає ні з ОНом, ні з КУНом.
• Слова можуть складатися не лише з двох канджі. 動物園.

І, нарешті, двоскладові слова можуть зліплюватися між собою і утворювати довжелезні сполучення. Це особливо вірно для наукових публікацій та для назв установ. Наприклад, 宇宙航空研究開発機構 (обожнюю це слово). Добре те, що вони читаються строго по ОНам. Погано, що японці люблять такі слова скорочувати, зокрема, у двоскладоваих елементах залишати тільки перші канджі.

Наприклад, якщо ви зустрічаєте слово, що закінчується на 大, то скоріш за все це назва ВУЗу. Так , 東大 = 東京大学. Однак це дуже простий приклад. Розшифрувати ж якийсь дуже науковий термін із скорочення буває не легше, ніж зрозуміти, що таке ІПБАЕСНАНУ (хоча ні, це теж простий приклад, але щось складіше мені зараз не спадає на думку).

Підсумок:

Працьвитість японців призвела до того, що вони не побоялися труднощів і не вибрали легший шлях. Бережливість – до того, що залишили у мові елементи, які там зовсім не потрібні. В результаті – японська мова дуже важка.

Однак:

Хіба МИ боїмося труднощів і важких шляхів? Ні в якому разі. А щодо бережливості… Хіба в народі не кажуть: “Знання за плечима не носити”? Тож будьмо працьовитими і бережливими!

Висновок з підсумку:

日本語は難しくてもとても面白いですよ。だから一緒に学びましょう！

では、またね。

(2 голосів, 5,00 )

Loading...

| 5 045 переглядів | 5 коментарів

Поєднуючи неприємне з корисним, візьмемо два слова, що можуть зіпсувати аніме (守る та 信じる), та вичавимо з них усю їх граматичну користь.

Природно, що річ піде про японські дієслова. Що треба про них знати?

Основне:

1. Всі дієслова закінчуються на літеру “у” (та не все, що закінчується на “у”, є дієсловом) .
2. Форми дієслова утворюються шляхом додавання відповідних суфіксів.
3. Глобально всі дієслова поділяються на дві групи + є два слова-винятки (する та 来る). Кожна група має свої правила утворення форм. До другої групи відносяться дієслова, що закінчуються на “іру” або “еру”, до першої – всі інші. Плюс близько 30 дієслів, що мають закінчення “іру” або “еру”, проте належать до 1-ї групи.
4. Для утворення різних форм дієслово змінюється за основами, а основи утворюються зміною закінчень дієслова у (майже) тому ж порядку, як і звуки першого стовпчику кани.

Не дуже зрозуміло? Перейдемо до прикладів з 守る та 信じる.

1. Очевидно, що 守る та 信じる закінчуються на “у”.
2. “Хочу захистити” – 守りたい. “Не вірю” – 信じない.
3. “Мамору” – 1-ша група, “шінджіру” – 2-га*. Порівняйте 守らない та 信じたい з пунктом 2. Щодо винятків: наприклад, 居る –1-ша група 「誰も居ない」, а 要る – 2-га 「要らないよ」.
4. А тут побудуємо табличку:

Основи дієслів

3-тя основа – це те, що ви знайдете у словнику. А також – найпростіша дія: 「私は信じる」. 5-а основа – запрошення, пропозиція, рішучість щось зробити: 「僕たちの地球を守ろう」.

Решта основ використовується для утворення різноманітних форм. Описати їх всі відразу, звісно, неможливо.

Дві були наведені вище: заперечення = 1-ша основа + суфікс ない, бажання = 2-га основа + たい. У даних випадках правила однакові для обох типів дієслів. Це не завжди так: пасив утворюється як 1-ша основа + れる для 1-шої групи та 2-га основа + られる для 2-ї групи.

Бррр, аж самій моторошно від усієї цієї граматики. Коротше кажучи: практика – велике діло. Дивлячись аніме, намагайтеся зрозуміти, що сказав герой у такій-от ситуації. Тоді, навіть не задумуючись про основи (хоча знати їх – треба), ви знатимете, що означає 守れなかった або 「そんなこと、信じられない」.

А колись навіть прочитаєте отаке: 「自分を信じられない奴ほど、他人を信じようとしない。人間なんてその繰り返しだ。だから、まずは自分を知って自分を信じろ。」

頑張ってね。 До зустрічі!

*Насправді 信じる походить від 信+する, тому це скоріше неправильне дієслово. Але для практичного застосування цим можна знехтувати.

(2 голосів, 5,00 )

Loading...

| 5 161 переглядів | 6 коментарів

Фото: clevercupcakesУявіть, що в українській мові не 33 літери, а 1945. Страшна перспектива, чи не так?

Проте що стосується канджі, то 1945 – гарне число. Тому що невелике. Не вірите?

Найповніший словник японських ієрогліфів налічує близько 50 000 канджі. Певна, що тепер число 1945 подобається вам набагато більше.

На щастя, щоб читати більшість японських текстів, достатньо 3 000 – 3 500 канджі. Зітхнемо полегшено. Проте, чим менше канджі треба вчити, тим краще, тому наш вибір – 1945.

То хто ж вони такі, ці 1945 канджі?

Ієрогліфи прийшли в Японію з Китаю, десь у 5 ст. н.е. З тих пір японська писемність добряче змінилася. У тому числі, деякі ієрогліфи набули спрощеної форми, з’явилися нові, чисто японські знаки та утворилися дві похідні від ієрогліфів абетки.

Та що нас цікавить зараз найбільше – у післявоєнній Японії було введено обмеження на кількість канджі, які можна вживати у літературі та в періодичних виданнях. То був список 当用漢字, що містив 1850 ієрогліфів. Пізніше він був замінений на 常用漢字, про який я і веду мову.

Отже, 1945 – це так звані канджі для повсякденного вжитку, яких нібито достатньо, щоб читати періодику. В принципі, так воно і є.

Проте. Є кілька моментів, які слід відмітити.

Позитивний: перша тисяча канджі у списку покриває приблизно 90% усіх випадків використання ієрогліфів. Тож приблизно дізнатися, про що йдеться у тексті ви можете, опанувавши лише половину 常用漢字.

Негативний: до списку не входять канджі для імен та, як не дивно, деякі досить уживані знаки. Наприклад, 誰. Тому навіть знання усього списку не гарантує повного розуміння, особливо художніх текстів. Як уже згадувалося, для цього знати треба близько 3 000 канджі.

І ще трохи сумного: міністерство освіти планує найближчим часом розширити список повсякденних ієрогліфів: вилучити 5 та додати близько 200. Зараз якраз проводиться громадське опитування з цього приводу. У кінцевому результаті у 2010 році має з’явитися новий список, що міститиме близько 2130 канджі (без імен!).

Як їх приборкати? У мене є рецепт, що може полегшити вам завдання, правда, щоб його використати, треба знати англійську. Та про нього – у одному з наступних дописів.

А поки що до побачення. またね。

P.S. “Мушля” переїхала на http://mushlia.com. Будь ласка, поновіть ваші закладки, якщо такі є. Крім того, буду вдячна за будь-які зауваження щодо нового місця проживання блогу.

(4 голосів, 4,00 )

Loading...

| 10 910 переглядів | 10 коментарів

「お早う、東京。今晩は、ニューヨーク。今日は、ロンドン」Так привітається з вами подкаст JapanesePod101.com.

Серед усіх подкастів з вивчення японської мови, які я слухаю, він, на мій погляд, є найкращим.

1. Це професійно зроблений навчальний курс. Я дуже вдячна японцям, які створюють особисті подкасти, щоб розповідати про японську мову та культуру. Проте їм зазвичай бракує систематичності: в одному випуску – граматика для початківців, у наступному – лексика для 1-го рівня JLPT.

З іншого боку, JapanesePod101 чітко структурований за рівнем складності: Newbie, Beginner, Lower Intermediate, Intermediate та Upper Intermediate. Кожен слухач може вибирати, що йому потрібно.

2. Він цікавий. Тут не просто тексти на тему “Сім’я Стогових” або “Вашингтон – столиця США” (згадали уроки англійської в школі?), а різноманітні сценки: від сварки сестер до розмови карпів у річці. Нудьгувати вам не доведеться, а, як відомо, цікавість предмету допомагає краще його засвоювати. Крім того, різноманітність тем гарантує, що ви познайомитеся з багатьма аспектами японського життя.

2а. Крім власне уроків по рівням є додаткові, не менш цікаві розділи: аудіоблоги (виключно японською), Клас із японської культури, розділ про ономатопію (назва страшна, але послухайте обов’язково), відеоуроки канджі та інше.

3. Тексти начитуються японцями, причому у досить швидкому темпі. Ви справді чуєте натуральну (ну, може ледь повільнішу від натуральної) японську мову. Потім сценка повторюється у повільному темпі, перекладається на англійську фраза за фразою та обговорюється ведучими.

Наскільки б ви не знали граматику, раджу вам слухати усі випуски. Навіть на початкових рівнях трапляються тонкощі, яких не знайдеш у підручниках: чи то їх вважають несуттєвими (хоча для досконалого володіння мовою несуттєвих речей немає), чи й так зрозумілими (але якщо ви самоучка, то вам нема у кого уточнити найелементарніші речі).

4. До звукового файлу додається транскрипція та переклад. Раніше треба було йти на сайт JapanesePod101.com та скачувати pdf-файл, тепер же ви отримуєте все разом: можете перевіряти себе, слухаючи і читаючи одночасно.

Зауважте: тут я розповідаю лише про подкаст. Сайт JapanesePod101.com пропонує набагато ширші можливості, в тому числі і навчання один-на–один з носієм. Звісно, не безкоштовно.

Недоліки?

Об’єктивно: безкоштовна підписка має ряд обмежень, зокрема, ви не можете обирати, які рівні отримувати, а які – ні.

Суб’єктивно: набридливий американець Пітер, що є ведучим кількох рівнів: дурнувато жартує та сам і сміється. Судячи з тону його співведучих-японців, він їх уже добряче дістав своїми підколками та постійним гиготінням.

では、またね。 Приємного вам слухання та навчання!

(1 голосів, 5,00 )

Loading...

| 5 118 переглядів | 2 коментарі

Прийшов час виконати обіцяне та поговорити про японське письмо.

Почнемо з основ: абетки. Проте японці навіть тут підготували для 外人達, що посміли вчити їх мову, кілька сюрпризів. А саме:

1. Абеток – дві: катакана та хіраґана.
2. Обидві вони складові (силабічні).
3. Записують їх у вигляді таблиці – 五十音.
4. Табличка читається згори донизу та справа наліво.

Ось сама таблиця: у клітинках подано знаки хіраґани, катакани та читання.

五十音

Докладніше:

1. Не буду вдаватися у історію, скажу лише, що обидві абетки походять від китайських ієрогліфів, що були завезені в Японію десь у 5 столітті. Раніше більш уживаною була катакана, проте у сучасній мові в основному використовується хіраґана: нею записують закінчення слів, службові слова, фуріґану та ін. Катакану в основному використовують для запису іншомовних слів.

Крім того, катаканою виділяють слова або частини тексту – аналогічно до жирного шрифту або курсиву у нашій мові. В такому випадку катаканою можуть записувати навіть ті слова, що звичайно пишуться канджі або хіраґаною. У окремих випадках катаканою пишуть окремі глави або й цілі твори – теж у якості своєрідного стилістичного виділення.

2. Як видно з таблички, більшість знаків абеток позначають два звука, проте не всі. Є 5 голосних, окремий звук “н” та “напівскладовий” “во”, який читається як “о”.

3. 五十 означає 50 (докладніше читайте у дописі про японську лічбу), а 音– звук. Отже, 50 звуків, 5 рядків на 10 стовпчиків.

Проте на сьогодні знаків усього 46 (плюс ще два можна зустріти у відносно недавній – довоєнній – літературі): 5 вийшли з ужитку, а “н” було додано пізніше, так що він стоїть у окремому стовпчику.

4. Нічого дивного, бо саме так (вгори донизу та справа наліво) японці і пишуть. Відповідно і книжки починаються у них “з кінця”. Правда, у сучасній Японії все частіше зустрічається звичне для нас горизонтальне письмо (особливо у електронних виданнях).

Ще кілька зауважень:

五十音 є лише основою фонетики: з її знаків утворюються інші.

• По-перше, якщо над знаком абетки поставити значок нігорі ゛, то приголосний цього складу одзвінчується: звуки “к”, “х”, “с” та “т” стають “ґ”, “б”, “з” та “д” відповідно (дзвінкі “чі”, “ші” читаються як “джі”, а “цу” – як “дзу”). Ханнігорі ゜перетворює “х” в “п”.
• По-друге, якщо до знаків ряду “і” додати йотовані, то отримаємо  пом’якшені звуки: “кя”, “рю”, “шьо”, тощо. На письмі йотований знак пишеться трохи меншим, ніж основний текст: きゃ, りゅ, しょ.

Крім того, голосні можуть подовжуватися. Для цього голосний звук на письмі подвоюється, як, наприклад, у слові 遠い. Довжина “о” також може позначатися додаванням після нього “у”: そう. Але будьте уважні, бо у такому випадку це може бути як подовження звуку “о”, так два окремі звуки: “оу”. У катакані подовження звуків позначається тире (дивіться нижче).

Про вимову:

Вимова звуків у японській не надто відрізняється від української або російської, тому, власне, і запис їх кирилицею можливий без уведення спеціальних знаків транскрипції (на відміну, наприклад, від англійської). У першому наближенні, як кажуть математики, можна вимовляти їх так, як написано у даній табличці.

Проте і тут є підводні камені. Так, щодо “ші” та “чі” (та їх похідних) точаться гарячі суперечки. Особливо це стосується “ші”. Щоб зрозуміти суть проблеми, можете почитати, наприклад, “Віртуальні сусі“. Свою думку я докладно висловлю у іншому дописі, а тут зауважу лише, що запис “ші” та “чі” для відповідних складів не співпадає з офіційною кириличною (Поліванівською) транскрипцією.

Ви, певно, помітили, що у табличці немає ряду “л”. Справді, такого звуку в японській мові не існує. Зате “р” вимовляється (у другому наближенні, так сказати) десь між нашими “р” та “л”.

А як же запис іншомовних слів, у яких є і окремі звуки (а не склади), і той же “л”? А це окрема наука, що потребує певної практики. Наприклад, розшифруйте-но, що означає ラブ・エンド・ピース або ラブ・レター (підказка: походить з англійської).

Наостанок:

Ну от, основи закладено. Тепер, сподіваюсь, підзаголовок мого блогу,  у якому є хіраґана, катакана та канджі, не видаватиметься вам китайською грамотою: ви з упевненістю можете сказати, що грамота японська.

На цьому все. またね。

P.S. Маленький тест: від якого ієрогліфа походить знак катакани “ні”? Підказка тут або тут.

(2 голосів, 5,00 )

Loading...

| 7 354 переглядів | 4 коментарі