Лип
12

Скільки голів у японських корів?

Корова для пиття
Автор фото: tata_aka_T

Пам’ятаю, був колись анекдот про чоловіка, який цікавився: чому це худобу лічать по головах, а академіків – по членах.

Сьогодні ми займемося схожою проблемою, тільки стосовно японської мови.

Відразу треба сказати, що у японській це дійсно ПРОБЛЕМА. Причин декілька:

  1. По головам або ще по чому японці рахують майже все. Не можна сказати академіків – п’ять, а корів – десять: до числа треба обов’язково додавати потрібний лічильний суфікс. Саме по собі це не складно, але
  2. Предмети, які можна порахувати, діляться на групи, у кожної з яких є свій суфікс. Зрозуміти, до якої групи відноситься та чи інша річ, іноді легко (книги, журнали рахуються томами ), а іноді – не дуже: суфіксом (який, між іншим, означає “книжка”) рахують циліндричні предмети, до яких належать і олівці з ручками, і парасольки, і пляшки, і дерева. А от для квіток на стеблах уже є окремий суфікс .
  3. Як видно з прикладу про 本, слово може бути лічильним суфіксом, але для зовсім інших предметів. Про це було цікаво написано у щоденнику Японский для всех:

    お箸の数え方は「一膳(いちぜん)」、「二膳」、「三膳」です。それでは、お膳はどう数えるのか。「一客(いっきゃく)」「二客(にきゃく)」「三客(さんきゃく)」です。

    同じ「きゃく」でも「脚」であれば、椅子の数え方となります。お客は人ですので、「一人」「二人」「三人」です。ただ、人でも死体となれば「一体(いったい)」「二体(にたい)」「三体(さんたい)」と数えます。動物の数え方も色々あります。「一頭(いっとう)」「二頭」「三頭」、「一匹(いっぴき)」「二匹(にひき)」「三匹(さんびき)」、「一羽」「二羽」「三羽」。最後のは鳥の数え方です。同じ「わ」でも「わ」違いの数え方があります。ほうれん草の数え方は「一把(いちわ)」「二把」「三把」です。

    Я перекладу лише частину (текст досить легкий, потренуйтеся перекладати самотужки).

    Страви на тарілках рахують “гостями” (не без логіки: скільки гостей, стільки і страв). Гостей рахують “людьми” (хоча хтозна, кого ви до себе запрошуєте). Якщо ж гостям настільки не сподобалися страви, що вони тут же врізали дуба, то поліція рахуватиме їх уже “тілами” .


    У тварин свої “рахунки”. Великих лічать по головам , а маленьких – по шкуркам . Правда, якщо зі слоном і мишею розібратися легко, то великий чи малий, наприклад, вовк, залишається відкритим: лічать вовків і так, і так.

    З кролями та зайцями взагалі оказія: їх лічать так само, як і птахів – по крилах . Чому, невідомо. Одні кажуть, що виною цьому вуха, інші – що “крилаті зайці” виникли завдяки хитрості буддійських монахів, яким не можна було їсти м’ясо – от вони і перетворили зайчатину на птицю.

  4. Числа у сполученні з лічильними суфіксами читаються по ОНу. На стику чисел та суфіксів іноді відбувається подвоєння приголосних або одзвінчення/оглушення. Ічі + хай = іппай; сан + хон = самбон; року + кай = роккай; хачі + сай = хассай; джю: + сацу = джюссацу.
  5. Дещо окремо стоять лічильні суфікси часу, і це зрозуміло: не можна згребти в одну купу роки, дні і секунди. Тож у кожного проміжку часу своє позначення. Зауважте, що час у роках позначається , а вік людини – .

Начебто про лічильні суфікси все. А про те, коли вони НЕ застосовуються, читайте в одному з наступних дописів.

では、また。

Лип
2

Ви розумієте чи… розумієте?

Неко-каджі
Автор фото: karindalziel

Що таке ОН та КУН , ми вже знаємо. Про всяк випадок нагадаю основне правило (у якого, на жаль, повно винятків), за яким вони використовуються: окремі канджі читаються по КУНу, їх сполучення – по ОНу.

Таким чином, у японській мові є слова японського походження (和語) та китайського (漢語) (є ще слова, що прийшли з інших мов, крім китайської, але вони записуються катаканою, а не канджі).

Чим канґо та ваґо відрізняються граматично, розберемося іншим разом. А поки що я просто поділюся, чому я люблю ваґо та не люблю канґо.


  1. Японські абетки недаремно є силабічними, а “знак стоп” (літера ) був вигаданий для запису ОНів. У японських читаннях теж є подвоєння приголосних, та не всі слова-канґо містять ん. Але в цілому “чиста” японська мова мелодійніша за японо-китайську. Порівняйте: 温かい, 極める, та 新幹線 (три “спотикачі” в одному слові!).
  2. Канґо шипить. У ваґо теж є ш (やさしい, いらっしゃい), але, думаю, ви мене зрозумієте після ось цього прикладу: 出生証明書. Склад “мей” у цьому слові – як ковток повітря посеред нападу задухи.
  3. Деякі сполучення звуків канґо нехарактерні для нашої мови, і тому їх важко вимовляти, особливо з подовженням голосних. Мені, наприклад, погано даються такі слова як 発表者 або 百発百中 (про монстрів типу 救急救命士 навіть згадувати не хочу – дрижаки нападають).
  4. Ваґо – це в основному одиночні ієрогліфи з хіраґановим закінченням. Канґо – два і більше (не без виключень). Що легше запам’ятати? Само собою, ваґо.
  5. Природньо, що канґо і ваґо не розділені цілковито. У заголовку слово розумієте вжито двічі не даремно: ваґо 分かる має канґо-синонім 理解する. Причому ваґо – це здебільше повсякденний, неофіційний пласт лексики, а канґо – формальний, науковий, “строгий” (хоча існує і багато повсякденних канґо-слів, як то 元気, 天気, 電気 тощо).Тут можна провести аналогію із ближчою нам англійською мовою, що має романо-германське походження. Порівняйте, приміром, begin або start, які ми вчимо у школі, з німецькими beginnen та starten. А коли вам уперше зустрілося слово commence (фр. commencer)? Думаю, набагато пізніше.

Підсумовую: для мене ваґо набагато приємніше за канґо, та й учити його легше. Втім, можливо, це мої особисті заморочки, і вам, навпаки, канґо подобається більше. Як кажуть, на колір та смак….

У будь-якому випадку, бажаю, щоб вам легко давалося і ваґо, і канґо.

では、またね。

Чер
28

Як вивчити японську мову?

Куронеко вчить японську мову
Автор фото: Frenkieb

Відповідь: як і будь-яку іншу. Тобто треба вчити, вчити і вчити.

Секрет надзвичайно простий, але звідусіль чується: у мене немає і півгодинки!

嘘! BULLSHIT! НЕ ВІРЮ! Цілком можливо, що у вас немає суцільних тридцяти хвилин протягом доби, але щоб не набралося хоч однієї години з 5-10 хвилинок, розкиданих по всьому дню, такого не буває. Навіть не заперечуйте. Просто ви не вмієте їх ловити.

Я вчила японську по дорозі на роботу – сидячі, стоячи та висячі у метро та тролейбусі. І це з незручною паперовою книжкою! А з сучасними технологіями (від Flash-плеєрів із закачаними подкастами до канджі-ігор на КПК) просто сором жалітися на нестачу можливостей і часу.

Ви не їздите у метро, у вас автівка? Пробки ще ніхто не відміняв – проведіть їх із користю.

Черги також нікуди не ділися: у магазині, лікарні, тощо. Ось ваші жаданні 10-15 хвилин – займіться справою, а ґав залиште неловленими.


Вдома теж не без варіантів. Мішаєте суп на плиті? І куди направлені ваші очі? На суп, кажете ви. Нащо? Боїтеся, що каструля переповзе на іншу конфорку, якщо не пильнуватимете? Отже: вішаєте над плитою список слів або граматичних правил і просвіщаєтеся (маленька хитрість: якщо причепити список низенько, суп буде видно боковим зором. Це на випадок, якщо параноя щодо його втечі руйнує ваш мозок).

Я вже мовчу про різнокольорові стікери, які можна наліпити куди завгодно – хоч на лоба тим, хто з вами живе. До речі, буде хороша нагода приділяти їм більше уваги.

Як бачите, можливостей безліч, аби охота була. Все ще не вірите? А спробуйте!

І наостанок: коли у вас дійсно, ну СПРАВДІ, по-чесно-піонерському немає ні хвилинки, КОРИСТУЙТЕСЯ СЕКУНДАМИ: щоб лайнутися спересердя 「くそ!遅れちゃったわよ」, заволати на начальника 「この野郎!」(бажано подумки!) та пожалітися удома 「死ぬほど疲れた」. І хай вас ніхто не зрозуміє (або не почує), не думайте, що це марна справа: ви додали до своєї скарбнички знань хоч і копійку, та не нічого. А з багатьох копійок складається… так, велике й блискуче. だから、頑張ってください。 Удачі! Я певна, що у вас вийде.

では、またね。

Чер
25

Дволикі японські числа

Канджі "шість"
Автор фото: tanjun

Навздогін “Японській лічбі” та “Японії в 10 числах“, та на основі “Двох рис“.

Японські числівники мають не лише по два (ОН та КУН) читання, а й по два написання: повсякденне та те, що використовується у офіційних документах. ОНне читання у таких пар однакове, а КУНного у “офіційних” або нема, або воно має інше значення.

На випадок, якщо вам доведеться читати щось серйозне, ось підказка:

Та ще цікавіше, що деякі з чисел є спрощеною формою застарілих на сьогодні знаків.


Наприклад, раніше записувалось як . У той же час “один” у документах має вигляд , яке походить від ієрогліфу .

У двійки теж чотири “обличчя”: (від ) та (від ).

Трійка трохи відстає – вона всього лиш трилика: та (від ).

Решта чисел, на щастя, обмежується звичайним та офіційним написаннями, спасибі їм за те.

І вам спасибі, що прочитали цей допис. Сподіваюсь, він буде вам корисним.

Та на сьогодні пора прощатися, бувайте. またね。

Чер
11

Секрет ввічливості

Секрет ввічливості
Фото: gwaar

Відомо, що японці надзвичайно ввічливі. Як же не проявити себе грубіяном у розмові з ними?

А секрет такий: прямо попереджайте, що будете неввічливі!

Приклади? Ось дивіться:

Хочете звернутись до когось із запитанням чи проханням? Кажіть навпростець: 「失礼ですが、」 і вас вислухають.

Вам треба йти? Скажіть присутнім 「では、失礼します」, і ви вільні.

Заходите у чийсь будинок або кімнату? З порогу заявляйте: 「お邪魔します」, і можете почуватися як удома.

Отримуєте подарунок? Промовте 「遠慮なくいただきます」, і приймайте його без жодних докорів сумління.


Правда ж, легко? Але…

Я б з радістю помріяла ще про легкість японської ввічливості, та треба вертатися до реальності. А вона така, що правило діє лише для деяких виразів. Звісно, на сьогодні вони вже втратили своє пряме значення (порівняйте з 「失礼なことを言うな」 або 「邪魔させない!」) і означають “Вибачте (що турбую)”, “До побачення” і т.п. А 遠慮なく можна використовувати лише після того, як скажете щось на кшталт: “Ну що ви, не треба було вдаватися у такі клопоти (купувати подарунок)”, а ваш співбесідник запевнить, що все чудово, жодних проблем.

Тому більш глобальний секрет японської ввічливості трохи інший. У чому він полягає, читайте у наступних випусках. Не пропустіть!

А поки що, на все добре!